Відкрити меню

Блог, як джерело натхнення та задоволення, а не як примусове заняття чи каторга

Мої вітання! Є у мене в браузері одна тека, яка називається “Читаю”, куди я додаю закладки на цікаві мені блоги. Сайти тут зібрані не за якимось напрямком, для цього існують інші теки, а ця збірка – це просто ресурси, на які мені хочеться заходити практично щодня. В основному це персональні блоги та нотатники, такі як блог Павла Васяновича, блог Ольги Врублевської, блог Віктора Хільчука, Фіглі-asuks, блог Дмитра Черайтера, блог Павла Лиса, блог Катерини Гордійчук, блог Нелі Бажан, блог Олександра Киричука та багато інших цікавих сайтів. Час від часу, заходячи в цю теку, я натрапляю на ресурси, які вже перестали існувати … стає прикро, адже блоги були цікавими та перспективними, якщо потрапили у закладки. Чому так? Чому автори закидають розпочате і припиняють наповнювати та підтримувати свої проекти? Чому блоги зникають з мережі?

Блог - це нові ідеї

Щось таке подібне ми вже розглядали в статті “Чому помирають блоги”, але там мова велась більше про відношення до блогосфери, як до явища та можливості. В чомусь нинішній пост буде таким собі продовженням, але тут я б хотів розглянути ставлення до богу, як до інструменту та виду діяльності.

Причиною створення блогу дуже часто виступає приклад когось чи чогось, а не власне прагнення – ось тут і причаїлась велика небезпека. Ні, брати приклад з успішного блогера можна і навіть потрібно, але вкрай негативно позначиться потім звичайний рух “крок в крок”, якщо це Вам не близьке та чуже.

Простий приклад: моя знайома непогано заробляє на текстах, себто пише статті на замовлення. Звичайно, що почувши від неї про таку можливість та цілком реальний дохід, я можу з головою кинутись робити те ж саме. Але … напишу я десять, двадцять статей і все, на більше мене не вистачить. Чому? Та тому що не моє це, не отримуватиму я задоволення від писанини для когось та робитиму все через силу. Пройде певний час і плюну я на це заняття … “фініта ля комедія”.

Ви можете мені заперечити: “Всі ми ходимо (чи ходили) на роботу, яка не приносила нам задоволення і нічого, працювали та отримували з/п.” Ну так, так … але давайте щиро покладемо руку на серце та відповімо собі: “А цю роботу ми завжди виконували з великим задоволенням? Прямо таки постійно добросовісно працювали та думали про компанію?” Отож бо … так і тут, нелюбиме заняття не може принести нам морального, а далі і матеріального задоволення.

Тому потрібно виходити з іншого – шукати ту стежку, ту тему, ту діяльність, в якій ми розбираємось та ЛЮБИМО це діло. Якщо це блог, то заради Бога – не пишіть про seo, про WordPress, про сайтобудування, якщо це Вам не близьке. Існує таке поняття, як “перегоріти”, тому дуже швидко Ви перетворитесь на лампочку, яка ще трішки блимає, але вже не світить і скоро згасне взагалі.

Чомусь багато хто вважає, що найперспективнішою та найприбутковішою темою є саме просування, оптимізація, створення блогів і т.д. Озирніться, скільки є цікавих сайтів про кулінарію, про сад та город, про автомобілі, про риболовлю і тому подібне. Пишіть про те, що Вам ПОДОБАЄТЬСЯ, а не про те що модно, перспективно, актуально (в плані тематики) і т.д. Перегорите, дуже швидко перегорите, якщо будете займатись “не своїм” ділом.

Намагайтеся поставитись до свого блогу, як до хоббі, як до улюбленого заняття, яке ні до чого вас не зобов’язує. Надто зосереджене та вимогливе ставлення може спричинити зовсім протилежний ефект. Я не хочу сказати, що потрібно “пофігістично” ставитись до ресурсу, ні – пишіть регулярно, освітлюйте теми повністю, пишіть про те, що людям потрібно, вдосконалюйте своє письмо та розвивайтесь в обраній ніші … але легко та невимушено. Не потрібно ставити собі жорсткі планки: якщо я за рік не наберу 1000 відвідувачів, то все … все дарма.

Пригадуєте слова головного героя Гоші з фільму “Москва сльозам не вірить”? Фраза наступна: “Я волію робити в своєму житті те, що я люблю. А не те, що модно, престижно чи належить.” Ось саме так потрібно відноситись до того, що Ви робите.

Гоша

А як же заробіток? Прибуток з блогу – це не тільки продаж посилань чи постових, все набагато ширше та цікавіше. Приведу Вам приклади того, як можна своє хоббі перетворити в прибуткове заняття. Блог “Зроби сама” Яни Смакули – дівчина на основі свого захоплення побудувала непоганий бізнес, блог російських хлопців Гітарін, де вони не тільки співають та роблять кавери відомих композицій, але й продають свої табулатури … і ще, і ще, і ще, не обов’язково заробіток на блогах пов’язувати тільки з рекламою, лінками чи інформаційним бізнесом, в кожного свої захоплення, які можна монетизувати!

Якщо ж Ви раптом виявили, що обрали не ту тему і не той напрямок – переробіть, переверніть все з ніг на голову. Краще розпочати з самого початку, ніж продовжувати те, що не приносить ні задоволення, ні прибутку. Успішна діяльність – це спроби, невдачі, аналіз, знову спроби … простіше, друзі, простіше!

Що я хотів сказати цим постом – не повторюйте когось чи чогось, наслідуйте, але не “мавпуйте”, не дивіться на оточення, а робіть те, що Вам близьке до серця, не розчаровуйтесь після першої ж невдачі – на 10 спроб може припасти тільки один успішний старт, а успіх залежить багато в чому від того, як Ви відноситесь до своєї діяльності.

Будьте організованими, але не жорсткими до себе, будьте цілеспрямованими, але без фанатизму. Пам’ятайте, що невдача – це ще не кінець, це тільки початок.

Колись Уолту Діснею важко було знайти роботу, адже з попереднього місця його звільнили з формулюванням “брак уяви і відсутність оригінальних ідей”, The Beatles – це зараз ми їх знаємо, як легендарних музикантів, але не всім відомо, що за декілька років до успіху вони отримували відмову за відмовою.

Beatles

Ось так – почав з одного, а закінчив іншим)). Навіть якось мотиваційно вийшло)).

Не вішайте носа, кожна людина оригінальна в своїй суті, тому саме Ваші ідеї будуть успішні, якщо будете розвивати те, що любите і від чого отримуєте кайфові емоції та враження.

Шануйтеся.

Нічого цікавогоТак собіНормальноДобреЧудово (Голосів: 2, середній: 4,50 з 5)
Loading...
Обговорення: 8 коментарів
  1. На рахунок тематики блогів – таки так) Мені навіть подобається не просто блог, а цілий портал робити. Найцікавіше – придумувати і впроваджувати нові фішки, тобто покращення, доводячи тим самим сайт до ідеалу (хоча його досягти навряд можливо). 🙂
    А на особистий блог іноді або не вистачає часу, або бажання. Тому в ньому рідко пости з’являються 🙂

    Відповіcти
  2. Оля сказав:

    доброго дня, Олеже.
    але з іншої сторони, це нормально, що блоги припиняють своє існування. люди змінюють свої інтереси. це відбувається як у повсякденному житті, так і онлайн. спочатку ходять на латиноамериканські танці, а потім на йогу:) починають блог про столярні роботи та припиняють цікавитись цим питанням.
    можливо, завдяки блогу і розуміють, що це не їх “пристрасть”. що теж є добре.
    а стаття дійсно мотивуюча.

    пс. у Вас така гарна українська мова – одна насолода читати:)

    Відповіcти
    1. Олег Волощук сказав:

      Не буду сперечатись – так було, є і буде. Вся суть мого “меседжу” в тому, що припиняють існувати блоги, які могли б бути перспективними, а автор – цікавим блогером. На відміну від танців, де при невдачі танцювати – зрозуміло, танці не моє, немає слуху, відчуття такту і т.д., блогера, який вміє писати, видно одразу.

      Додаючи ресурси в закладки – керуєшся саме цим, автор цікавий. А якщо людина вміє писати – гріх кидати це заняття зовсім, потрібно просто обрати тему, правильно її обрати.

      P.S. За добрі слова дякую, як казала Проня Прокоповна “Мерсі за комплімант” 🙂

      Відповіcти
    2. Валентина сказав:

      Згодна з цим і спасибі автору цього блогу за статтю)))

      Відповіcти
  3. Павло сказав:

    Дякую, Олеже, за гарний допис. Так, вести блог складно, навіть якщо займаєшся тим, що подобається. Через два-три місяці, півроку, рік ентузіазм проходить в будь-якому разі, тим більше, якщо не помітні зрушення на краще – не зростає кількість переглядів, читачів, зрештою, доходи від блогу. Життя змінюється – то хворієш, то курити кидаєш, то революція, то роман доводиш… Запал проходить, а блог понуро вимагає регулярно й регулярно дописувати в нього… Таке життя. У мене було, що деякі нотатки з революції давав заднім числом уже через кілька місяців… Але треба давати й вести блог, якщо впевнений, що він тобі й справді потрібен.

    Відповіcти
    1. Олег Волощук сказав:

      Знаєш, Павло, я собі подумав, що багато з тих, хто починає вести блоги, просто наслідує саму можливість, але не бачить і не має перед собою конкретної мети. А як можна чогось досягти, якщо ти не знаєш заради чого ти це робиш? …

      Треба ставити конкретну ціль – я роблю (веду) блог заради “ось цього”, тоді є стимул, є перспектива, є бажання щось робити.

      Відповіcти
  4. Мирослав сказав:

    Взагалі блог “Українські мотиви в блогосфері” мене надихнув на створення свого ресурсу. І коли в блог вкладаєш душу, а не “бо всі мають і я хочу”, то з”являється наркотична залежність до свого ресурсу-хочеться постійно вдосконалювати 💡

    Відповіcти
    1. Олег Волощук сказав:

      Точно)) Саме наркотична залежність від блогу)) 🙄 Влучно сказано.

      Відповіcти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

© 2017 Блог Олега Волощука · Копіювання матеріалів сайту без дозволу заборонено
Авторство підтверджено Google