Стоїмо вчора з дружиною біля під’їзду та розмовляємо зі знайомою. Бачу, відбувається щось дивне, як для сучасних реалій – люди виходять усміхнені, про щось шепочуть … чудасія. Коли ми зайшли в ліфт, я зрозумів причину веселого настрою мешканців – всіх потішило цікаве оголошення, яке хтось дуже грамотний встиг повісити. От що в народі називають “сміх крізь сльози” – і було б дуже смішно, якби не було так сумно.
Мета заклику на оголошенні чиста та благородна, але виконання змушує бажати кращого. Хто це писав, хто друкував, хто розвішував? Склалось враження, що школярі, потайки від батьків, роздрукували на принтері декілька аркушів та під покровом ночі, щоб ніхто не бачив, вирішили захистити зелену красу рідного міста. Ось цей шедевр)).
Здавалося б – ну нічого страшного, хтось помилився, з ким не буває. Але … такі “акції”, як правило, не організовують поодинці, як мінімум дві особи брало участь. Значить – хтось це набирав на комп’ютері і думав, а як краще скласти гасло? Навіть якщо припустити, що це звичайна механічна помилка, то виникає друге питання: “А куди дивився той, хто це друкував?” Навіть якщо це була одна людина, пройшло два етапи – набір на ПК і друк!
Та навіть якщо і тут припустити якусь просту описку, то хтось же це оголошення розвішував! Невже не бачив такої явної помилки? Це ж не просто десь кому пропустив чи замість двох букв, чисто механічно, написав одну. Ех …
Я не маю нічого проти авторів і не хочу їх шпетити, боронь Боже. Нехай вони будуть щасливі та здорові, адже мета дійсно заслуговує на повагу – зробити навколишній світ чистішим. А то вийдеш на вулицю, особливо ввечері, а враження – що ти потрапив в … не будемо матюкатися.
Але … ну можна ж було порадитись з кимось, показати комусь … якщо це дійсно школярі, то просто показати дорослим, гадаю ні один батько нічого не мав би проти. Якщо ж це зробили самі дорослі, якась організація чи рух … стає сумно, дуже сумно. На думку чомусь одразу прийшла героїня відомого твору “Дванадцять стільців” – Еллочка Людожерка, словниковий запас якої обмежувався тридцятьма словами, пригадуєте? “Мрак”, “жуть”, “парніша” …
“Як чітаєЦа – так і пішеЦа” – видно саме цим правилом керувались ініціатори акції)). Ну реально сумно … Це ж не просто помилково відправлене повідомлення, коли ти бачиш помилку тільки відірвавши очі від клавіатури, над цим оголошенням працювали і працювали в декілька етапів, а таку жахливу помилку та і не помітили …
Я не хочу сказати, що я не роблю помилок, їх роблять всі, але у слові “ВИКИНЬ” – помилки не допустив би точно)). До речі, пішла така собі нова фішка в наших будинках – у ліфтах організували дошки оголошень, де можна вивішувати різні рекламні листівки і навіть поздоровлення з визначними датами. Правильна ідея – в цьому випадку не засмічуються стіни ліфтів та під’їздів, а саме у ліфті і звертаєш увагу на такі вивіски. Коли заходиш у будинок, особливо взимку, тобі якось до лампочки, що там висить на стіні. А так зайшов, обтрусився і може щось корисне для себе знайдеш.
Це оголошення – всього одна ластівка зі зграї помилок на вивісках та рекламках, варто прогулятись біля навчальних закладів на початку навчання – там, на рукописних закликах на квартиру, можна такі “шедеври” зустріти, що просто … немає слів. Згадується той анекдот, де жінка виправляє чоловіка: “Не мнясо, а м’ясо … банєку ти банєку …”
Одним словом, як казав гуцул, “буде того доброго”, не буду більше соромити “двієчників”)). Слідкуйте за тим, що Ви пишете, адже через власну неуважність можна дуже легко зробити з себе посміховисько, ну а якщо не вдається … хм, вивчайте правила правопису)). Щасти! Я надіюсь, що жарти розуміють всі)).
