Відкрити меню

Опосередкована щирість від Vrubli – у мене в гостях талановита Ольга Врублевська

День добрий, шановні читачі! Знайомство з неординарною людиною та цікавим співрозмовником – це завжди позитивні емоції та враження, а моя гостя, з якою я хочу Вас познайомити, може ці емоції примножити в кілька разів. Весела та жвава львів’янка, яка може бути водночас серйозною та зосередженою – Ольга Врублевська (Vrubli). Коли я вперше потрапив на її блог vrubli.wordpress.com, то відверто здивувався, що такі грунтовні пости пише молода двадцятилітня дівчина – публікації там дуже і дуже класні. Читаючи її блог “Опосередкована щирість” – я відпочивав, з цікавістю переглядав записи і подумав собі, що цей ресурс може бути прикладом відвертого та безпосереднього ведення нотатника персонального спрямування. Отже, Ольга Врублевська (Vrubli) в гостях у Webdigest.

Ольга Врублевська

Спілкування з цією дівчиною принесло мені масу задоволення та приємних вражень, тому пропоную нашу розмову до Вашої уваги. Ольга згодилась відповісти на декілька запитань, які, я переконаний, будуть цікаві і Вам, шановні друзі.

Мої вітання, Ольга. Насамперед дозволь подякувати тобі, що знайшла вільну хвилину і погодилась поспілкуватись та поговорити на теми, які можуть зацікавити читачів webdigest.com.ua

Доброго дня, Олег та читачі webdigest, рада спілкуванню! 🙂

Переглядаючи твій блог, я помітив, що останні записи датуються ще 2012 роком, себто ведеш ти його вже досить давно. Як це сталось? Як ти прийшла до того, щоб проектувати свої думки на web-ресурс? Як народився vrubli.wordpress.com?

Ой, це було наче і обдумано і водночас для мене самої несподівано… Почалось з того, що я графоман і мені стає легше якщо описати мої емоції, тож тривалий час я писала різні нотатки. Згодом я почала читати інші блоги і одна блогер Юлька Гриценко (www.dumky.lviv.ua) порадила мені завести свій блог. Чому врешті я прийняла рішення писати? Бо подумала, що мій життєвий досвід вартий того аби ним поділитись з іншими: хоч мені лише 20, та я чимало встигла побачити: 6 років я була емігранткою в Італії, навчалась в іноземному середовищі, а врешті вирішила, що маю бути в моїй країні і повернулась сюди.
В юному віці я пережила смерть батька, що сильно вплинуло на мій світогляд і постійні читачі мають змогу прочитати мої відверті публікації про біль, що відчуваєш через смерть близького – я сподіваюсь в такий спосіб люди цінуватимуть рідних. Я живу активним життям, де дуже часто доводиться спілкуватись з дуже багатьма людьми і часто подорожую – я пишу про все це аби люди могли з цього зробити якісь висновки для себе, задуматись, проаналізувати. Саме це мене бентежить: люди приймають сліпо те, що їм дають і не завжди формують власну думку. Тож мій блог як би там не був, але власної думки, моє вільнодумство.

Судячи з постів, ти досить активна дівчина. Скажи, як ти знаходиш час ще й для публікацій?

Ви й уявити собі не можете як ЧАСТО мені задають це питання! Насправді в мене нема секретів: я просто намагаюсь раціонально спланувати свій день і не витрачати час попусту. (Навіть була про це публікація http://vrubli.wordpress.com/2013/04/15/korotko_pro_te_iak_ia_vse_vstyhaiu). Мені цінна кожна хвилина! А щодо блогу – то це моє хобі і на жаль поки я йому приділяю навіть мало часу, через роботу, навчання та ряд інших обов’язків не завжди вистачає сил на публікації, хоч ідей дуже багато.

Ось твій блог – це, наскільки я зрозумів, такий собі мікс автобіографічних подій та власних спостережень, міркувань. Що ж таке Vrubli? Автобіографія, філософія, спостереження, роздуми? Що це?

Насамперед “Vrubli” – це прізвисько. Мені його придумали одногрупники в Італії, досі збереглось. Щодо теми блогу – якщо казати одним словом: це самовираження, як проголошення найважливішої догми: “людина ПОВИННА думати!” Адже саме це виділяє людину від тварин: здатність говорити і думати, міркувати. Тому блог вказує людям, що потрібно думати і не боятись щиро висловлювати власну думку. Я не стверджую, що мої думки правильні, але вони мої – плід моїх роздумів і вже це важливо.

Звідки взялась назва “Опосередкована щирість”? Це щось спонтанне чи над таким гаслом ти довго “сушила голову”? В цьому вислові щось змістовно закладено?

В дитинстві моя бабця мене повчала: “не ображайся на людину за щирість, навіть якщо тобі буде від тієї щирості боляче – не ображайся, бо щирість – це те, що людині дається найважче”. Це закарбувалось в моєму житті надовго, я керувалась цим повчанням і врешті це спонукало до слова “щирість” у назві.
Чому я так вибрала? Бо знала, що і мені це даватиметься важко, але воно певним чином потрібно. А “опосередкована”, бо я висловлюю мою щирість і не зажди знаю хто по ту сторону екрану її читатиме, Інтернет наш посередник. Над назвою довго не думала, а щодо закладеного змісту … мабуть настав час це сказати, досі про це не казала. Коли я завела блог я болісно пережила розрив з людиною, яку дуже довго любила, але де наперед було відомо, що з цих стосунків нічого не буде. Це був один із адресатів “щирості” і таке словосполучення було й націлене підкреслити мою щирість по відношенню до того, що у нас було.

Побутує твердження, що ведення таких нотатників спонукає людину до самовдосконалення, що таким чином розвивається стиль, письменницька “мова”, можливо навіть розумова діяльність стає більш ефективною та прогресивною. Як ти ставишся до такої позиції?

Гадаю цілком вірно. Мені вже казали, що читаючи мої дописи в хронологічному порядку є змога побачити як я змінювалась і в чомусь “розвивалась”. По собі я це теж зауважую. Та не стільки відіграє роль написання, як і відгуки інших до публікації – спілкуючись з читачами теж розвиваєшся.

Ти досить відкрита в своїх постах, скажи – це не завдає тобі дискомфорту в плані втручання когось в особисте життя, залицяльників, фантомних друзів в соціальних мережах, листів, у відповідь на які ти просто крутиш пальцем біля скроні та відправляєш в смітник?

Загалом досі мені це не завдавало дискомфорту, але я зауважую, що з часом я не можу бути абсолютно щирою, деякі деталі доводиться притримувати, змовчувати, бо це вже стосується не мене, а інших людей, які читають мій блог і за згадки про себе можуть образитись.

Деякі твої записи зачіпають досить важливі теми і є гостренькими на слівце, скажи – ти завжди говориш те, що думаєш?

Не те, щоб я казала те, що думаю, я радше просто називаю речі своїми іменами. Не вважаю, що маю чогось боятись. Якщо речі обстоять саме так як я кажу – чому це приховувати і замовчувати? До прикладу хабарі: я написала про те, як в мене його вимагали, так, публікація на “гостру” тему, але чому мовчати? Мене дратує, коли люди придумають якими словами обійти різні “делікатні” теми, навіщо? Давайте називати все своїми іменами.

Що для Ольги Врублевської значить слово “щирість”? Адже багато хто може сюди закладати своє тлумачення, що таке щирість для Vrubli?

Особисто для мене – це риса, що вказує на відвертість людини, її здатність проявити світу дійсно себе, без фальші, без “виставляння”. Риса, що вказує на справжність людини, що не боїться і не соромиться саме самої.

Ти дівчина, яка відкрита для спілкування та нових знайомств? Чи підпускаєш до себе тільки перевірених часом людей? Взагалі, як ти сходишся з новими персоналіями?

Я людина доволі компанійська, з людьми спільну мову знаходжу легко. Можу також стверджувати, що відкрита для спілкування і рада новим знайомствам. Але все ж таки “близько” підпускаю людей перевірених часом. Довіри, як то кажуть, треба заслужити.
Vrubli

Гаразд, досить про серйозні теми, давай просто побалакаємо про те та про се. Те, що ти полюбляєш Івана Франка – я знаю, але ж є ще якісь вподобання? Зі світу зарубіжної літератури, наприклад.

Зарубіжна література? Серія оповідей про Шерлока Холмса сера Артура Конан Дойля – шедевр, яким я ніколи досхочу не можу начитатись! А так, то я також полюбляю поезію (Симоненко, Шевченко, Шекспір, Єсєнін), в мене в літературі багато вподобань, читаю постійно якісь книги. На щастя мені подарували електронну книгу і тепер постійно ношу її зі собою аби в будь-якій незрозумілі ситуації щось читати :).

Ну і аналогічно щодо музики – що запалює емоції та серце, як то говорять – “що зриває дах”?

Щодо музики – я не виділяю якогось окремого стилю музики, пісня у мені має зачіпати якісь струни: будь то радість чи сум, але я маю від неї щось відчувати. Так, щоб “зривало дах” – це мабуть щодо Океану Ельзи, була двічі на їхніх концертах і не перестаю дивуватись – яка ж там енергетика!

А як у тебе, Ольго, з готуванням, а ну-ну? Вміє Врублевська знайти шлях до серця чоловіка через шлунок?

Тут вже залежно що кого цікавить :). Борщ вмію, вареники звісно теж – то моя улюблена страва. Сирник випікаю щотижня, та і взагалі люблю пекти торти. Що інше – запіканки, плови, м’ясні-рибні-овочеві страви вмію. Словом, біля мене з голоду не вмруть :).

Прочитавши твій допис “Набридливі родинні зв’язки і ці створіння мужики”, в мене виникає логічне запитання: “А як у тебе на рахунок вкрутити лампочку, забити цвяха, полагодити кран?” Чи все ж таки не всі мужики однакові?

Тривалий час я ми з мамою жили самі, без чоловіків в домі. Тому я лампочки я виключно сама вкручую, вже багато років, і з викрутками мала справу і одного разу навіть ключем кран перекривала. Словом, всяке бувало …

Я бував у Львові всього один раз і міста взагалі не знаю, скажи, які найвизначніші пам’ятки ти б радила відвідати?

Львів – це місто, де одного дня мало аби побачити все. Зазвичай туристів тут водять за звичайним маршрутом Оперний – Площа Ринок – Високий замок, тощо. Без сумніву – вони варті уваги, але моїм гостям я показую інші перлини Львова, дріб’язкові, не так помітні, але не менш чудові. У Львові історію можна читати по вулицях, фасадах, навіть дверних арках.
Львів – то найбільше кохання мого життя, тому я кажу вам: будучи у Львові оглядайтесь по сторонам, дивіться вверх, спостерігайте. Що варто відвідати? Погляньте до прикладу на дім “Пори року”, на каплицю Боїмів – відомі місця, та на оздоблення цих будівель можна дивитись довго. Блукайте Львовом, не боячись загубитись. Віддайтесь у вир цього міста відірвавшись від туристичних маршрутів – просто дивіться і відчувайте його. Львів не залишає байдужим нікого.

А у тебе є найулюбленіші місця у Львові? Куди ховається Ольга, коли все вже геть дістало?

Я більше ходжу по Львову, бо під час ходьби я відпочиваю. Маршрути різні – дуже часто аби відпочити можу йти просто навмання. А якщо “ховатись”, то люблю просто сидіти в парку і читати. Зазвичай це парк Франка.

Давай ми політики торкатись не будемо, я тільки запитаю одне: ти бачиш в Україні перспективу відірватись від совка і нарешті почати сповідувати європейські цінності? В чому тут найбільша, на твою думку, перепона?

Це просто – найбільша перепона в людях. І я це кажу, як людина, що в тій Європі, серед тих “цінностей” жила чимало років. В нас чомусь більшість думає, що все європейське нам звалиться на голову і для цього нічого не треба робити. Так не буде ніколи. Для того, щоб Україна змогла стати європейською країною людям варто самим стати цивілізованими, мудрими, свідомими. Лише тоді щось зміниться. Там людям добро на голову не падає, вони до всього доброго в своєму суспільстві прикладають зусиль.

Оскільки webdigest.com.ua все ж таки ресурс про блогосферу, декілька питань з цього напрямку. Як ти вважаєш, український блоговий простір має позитивну динаміку? Цікавих саме україномовних ресурсів більшає?

Я ніколи не думала про блогосферу як про таку. Так, для багатьох це спосіб заробітку і для цих осіб важливо аби вона розвивалась, та для мене це просто хобі, я не можу компетентно стверджувати що діється у цьому блоговому просторі. Гадаю розвиток таки є і буде, чому ні? Варто лишень блогерам писати рідною мовою.

Чи варто користувачам (які про це вже подумують) і собі заводити таку блогову територію, де можна щось освітити, розказати, описати або просто поміркувати. Це для тебе цікаве заняття?

Мене інколи дратують питання “хочу собі завести блог, а не знаю про що писати, підкажіть про що”. Якщо сам не знаєш – що тут тобі сказати, нема чого навіть заводити. Якщо ж в людини є якісь інтереси, вона гадає, що має щось “сказати світу” – то звісно варто спробувати! От тільки не надійтесь, що вас одразу всі читатимуть – читачі приходять з часом.
Щодо цікавості заняття – так, безперечно мені це до вподоби, не лише публікуватись, а й читати відгуки читачів, спілкуватись із ними.

Твій блог … що він дав чи дає особисто тобі? Нові знайомства, можливості, самовизнання, самовдосконалення, перспективи чогось … що?

Найперше мабуть, що варто згадати – завдяки моєму блогу я познайомилась і ось вже рік як я разом з чудовим хлопцем, це людина, з яким почуваюсь дійсно щасливою. Окрім цього, звісно збільшилась кількість цікавих знайомств (не лише віртуально, а й реально).
Самовдосконалення? Я завжди цього прагну, тож не знаю чи блог на це впливає, але однозначно він став невід’ємною, душевною часткою мого життя – кожна моя публікація писалась від душі.
Врублевська Ольга

Що ж, Ольго, ще раз дякую за цікаве спілкування, було дуже приємно та невимушено. Залишайся і надалі такою щирою дівчиною, неординарною особистістю та бажаю тобі успіхів у всіх твоїх задумах та планах.

Дуже дякую на доброму слові! Було приємно поспілкуватись.
Бажаю автору блогу наснаги, творчих успіхів, цікавих публікацій, нових знайомств. А читачам блогу бажаю натхнення (хтозна може навіть і від прочитання блогів) і не забувайте бути свідомими та щирими.

Твоя “Опосередкована щирість” тепер в моїх закладках, так що буду коментувати, можливо десь гостро – ти вже даруй мені. До зустрічі!

Я лише “за”. Адекватні (себто без матюків) коментарі допускаються і вітаються. Рада буду прочитати твою думку з тих чи інших аспектів.

Цікавий співрозмовник Ольга Врублевська. Запрошую і Вас, шановні друзі, відвідати її блог vrubli.wordpress.com – повірте, Вам буде цікаво ознайомитись з цим нотатником. Справжня та щира дівчина, відверті та гострі публікації не залишать Вас байдужими.

Особисто я бажаю Ользі успіхів, наснаги, вдалої реалізації задумів та просто всього найкращого в її житті.

Шануйтеся!

Нічого цікавогоТак собіНормальноДобреЧудово (Голосів: 1, середній: 5,00 з 5)
Loading...
Обговорення: 8 коментарів
  1. Vorobus сказав:

    Досить таки непогано)))

    Відповіcти
  2. Колись був натрапив на її блог, таки прямо і правдиво дівчина пише 🙂

    Відповіcти
  3. Proevogamer сказав:

    цікаво, треба буде почитати

    Відповіcти
  4. Оксана сказав:

    Дуже позитивно)))) Знову завітала на ваш сайт і ви не залишили мене байдужою))) Кажуть хороші люди притягуються одне до одногою От і ви знаходити таких щирих людей як і самі)))

    Відповіcти
    1. Олег Волощук сказав:

      Вдячний за хороші слова 🙂 Позитив то є добре, без позитиву ніяк 🙂 Колись казав мудрий чоловік: “Я хочу посміятись над всім, інакше мені прийдеться заплакати” (жарт).

      Заходьте частіше – завжди раді 🙂

      Відповіcти
  5. vrubli сказав:

    Дякую усім, кому мій блог видався цікавим. Охоче запрошую до мого інтернет-дому! 🙂

    Відповіcти
    1. Олег Волощук сказав:

      В тебе цікаві статті, цікаві та оригінальні думки та позиція, гадаю багатьом буде цікаво прочитати твій блог. Молодець 🙂

      Відповіcти
  6. ЗОЯ сказав:

    Олю. Ти дуже цікава людина. Якби було більше таких розумних дивчат, наш світ був би кращим *

    Відповіcти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

© 2017 Блог Олега Волощука · Копіювання матеріалів сайту без дозволу заборонено
Авторство підтверджено Google