Не збідніла ще українська земля талантами, не пересохло ще джерело народної майстерності та краси, є ще на Україні шедеври невизнаних майстрів (а може – невизнані шедеври майстрів), які захоплюють, вражають, зачаровують, надихають, змушують гордитися тим, що ти українець! О-го, як пишномовно в мене вийшло, сам не очікував)).
Красиві та дійсно достойні уваги речі, які ми так хочемо мати для побуту та для себе, можна зустріти в різних місцях. Випадково, ніби ненароком, та коли береш таку річ в руки, то думаєш: “А чому ця краса припадає тут пилом?” дивишся і дивуєшся, чому це ще ніхто не забрав?
До чого це я? Є у нас в Коломиї маленький, скромний та непримітний магазинчик з різними сувенірами. Сам магазин ніби загубився серед різноманіття різних будівель, вуличних лотків та наметів, як їх зараз модно називати – МАФи і нічим особливим не виділяється. Приміщення чимось нагадує радянський хлібний магазин – металевий каркас, великі вікна, скрипучі двері … але всередині зовсім інша атмосфера, по крайній мірі – для мене.
Різні дерев’яні вироби, сувенірна продукція, вазони та добрива – така собі територія спокою, доброти, краси … якось так. Я частий гість цього магазину, так як дуже люблю дивувати свою кохану подарунками, а тут щирі та привітні жіночки з радістю запаковують речі в подарунковий папір.
Одного разу, просто прямуючи по справах, ми з дружиною зайшли ненароком сюди, для цікавості – подивитись, а що ж там є новенького? Серед різних витребеньок ми побачили скромну, невеличку, але неймовірно гарну картину. Здавалося б – нічого надзвичайного, але чимось цей витвір мистецтва мене зацікавив.
Можливо – своєю простотою та душевністю, якимось теплом та чимось рідним, при чому вартість картини була всього 45 грн. Довго не роздумуючи – ми придбали собі це чудо. Дивіться, яка краса!
“Звиняйте” за якість фото, дзеркальної камери не маю, знімав підручними засобами, але чарівність картини можна розгледіти. Простий мотив, невигадливий сюжет … але чимось притягує …
У нас в центрі міста дуже часто виставляються різні художники та продають свої роботи, так ціна там мінімальна від 200 – 300 грн, а тут за 45 … і нічим не гірша. Дивина …
Таких місць в Коломиї є дуже багато. На одній тихій вуличці, серед зелених дерев та під охороною музею Гуцульщини, причаїлась малесенька крамничка, яка ніяк не називається, але гордо несе гучну назву на вивісці – “Художній салон”.
Коли ця крамничка з’явилась – не пригадую, і хоча я корінний коломиянин – мені здається, що вона була тут завжди)). Існує, не дивлячись ні на що … роками … Одного разу ми з сім’єю прогулювались містом, зайшли сюди і я вийшов з файкою, а дітлахи та дружина – з сопілочками.
Я більш ніж впевнений, що таких місць та ничок-крамничок є багато в кожному населеному пункті, просто ми вже тим мало цікавимось, а молоде покоління – і поготів. Нам замилюють очі серіалами, які цілодобово забивають ефір телеканалів турецьким та американським лайном, нам годують навіяні рекламою образи, діти просиджують свої вільні години в інтернеті … так простіше батькам – тицьнув дитині в руки планшет і воно мовчить та не заважає.
Мені це нагадує ту історію, де мати підливала дитині горілку в молоко, щоб воно не кричало і постійно спало. Так і тут … Ми з дружиною завжди намагаємось у вільний час вийти на вулицю, прогулятися містом, сходити в цікаві місця, розказати дітям щось з історії, показати, навчити … і вони цікавляться, вони того хочуть … біда в тому, що батьки не завжди мають бажання займатися дітьми.
Щось це я розійшовся … З чого все почалось? Ага, згадав. Так от, шановні друзі, краса не обов’язково повинна коштувати дуже дорого, можна обійтися і “малою кров’ю”, просто саме цю красу кожен трактує по-своєму … Наша українська культура, українські традиції, український народ – вони мають що показати та чим здивувати, та коли на першому місці стоїть “чіста бабло” – важко донести до душі відчуття прекрасного …
