Відкрити меню

Результат фізичної праці, перший зовнішній вигляд блогу і куди я пропав

Вітаю, шановне товариство! Майже 3 тижні я не писав нічого в блог і листи на пошту з питаннями “куди я пропав” змушують мене вийти з підпілля)). Жарти жартами, але дійсно пора братись за роботу. Стаття сьогодні буде дивна – свого роду звіт про відсутність або пояснювальна записка)). Почну з того, чому я так довго не оновлював свій ресурс. Ми з дружиною надумали зробити косметичний ремонт в квартирі, але, як то часто буває, все закрутилось набагато серйозніше)). Одне потягнуло інше і в результаті зроблена дитяча кімната, коридор і розпочата вітальня. За ці дні я добряче фізично попрацював, але результатами своєї праці залишився задоволений. Що ж такого ми “замутили”?

Стіл

Все починалось заплановано – в дитячій здерли шпалери, оновили стіни та пофарбували меблі. Дружина захотіла цю кімнату зробити в біло-синьо-фіолетових кольорах: озброївшись шпаклівкою, фарбою та інструментами – прийнялась реалізовувати задумане. Результат вийшов неочікувано класний, кімната кардинально змінила зовнішній вигляд, а пофарбовані меблі виглядають як нові. Тим більше, що кольорова гама незвична і виглядає дуже стильно та сучасно.

Далі прийшла черга коридору – тут також шпаклівка замінила шпалери, а кольорова гама запанувала в світло-коричневих тонах. Все йшло за наміченим планом. Але … поки ми не дійшли до вітальні. Перед нами постало питання, а що робити з “стінкою”? Адже цей атрибут стилю “аля СРСР” абсолютно не вписувався в задуманий дизайн кімнати. Зваживши всі за і проти – ми вирішили ризикнути.

Я давно мріяв про окремий робочий куток, де б можна було розвернутись, розкластись та не заважати нікому. Оскільки квартира має всього дві кімнати – реалізувати таку робочу зону зовсім не просто. Тим паче, що стандартні меблі не зовсім підходили під задуманий план. Подумавши, прикинувши все – ми вирішили розібрати совдепівську “стінку”, а з матеріалу скласти собі такі предмети інтер’єру, які б нам пасували. Якість плити, з якої зроблені радянські меблі, набагато вища від сучасних матеріалів, тому повинно б вийти непогано та надійно.

Звичайно, що був присутній холодок типу “розберу, а нічого не вийде”, але руки ніби ростуть з правильного місця, тому ми прийнялись за роботу. Я зміряв всі необхідні розміри, прикинув на папері ескізи, трішки ми з дружиною посперечались, але врешті узгодили кінцевий варіант і вирішили приступати. Як я різав плиту, як бігав в крамницю за фурнітурою, як переміряв по декілька разів … про це не будемо, покажу Вам кінцевий результат.

Отже, комп’ютерний стіл-куток, який я зібрав своїми руками. Ну майже своїми, адже без допомоги та підтримки коханої нічого б не вийшло. Дружина мені неоціненно допомогла, адже десь потримати, десь переміряти, десь порадити – Людочка була моїм ВТК)). І хоча це не кінцевий зовнішній вигляд, адже все ще буде фарбуватись та “тюнінгуватись”, але результат “на лице”.

Робочий стіл

Додам ще срібну окантовочку, докуплю офісні приладдя і буде класне робоче місце. Вся оця конструкція повинна в майбутньому перефарбуватись в чорний колір, тому це тільки робоча модель, скажемо так – щойно з конвеєра)). Все це зробили ті самі руки, які і пишуть статті на блог – себто мої)). Як для людини, яка ніколи не мала відношення до столярної справи – досить так нічого, як гадаєте?

Коли вже стіл стояв на своєму місці – мені здалось, що я прогадав з розміром плити під ноутбук. Але посидівши трішки, “поюзавши”, переконався – ні, все окей, те що треба. Зручно працювати, зручно сидіти і місця займає не дуже багато, адже основна площина іде вздовж стіни. Залишається тільки сховати всі дроти в короб і розташувати все це під столом.

Ось такий результат тижневої фізичної праці. Саме так, на цей стіл в мене пішов майже тиждень, адже в умовах квартири не так вже і зручно збирати меблі.

Коли я вже сидів за своїм готовим продуктом, окинув поглядом кімнату і порівняв, як все було і як стало. Зміни разючі)). І тут мені захотілось згадати, як виглядав мій ресурс ще на самому початку свого існування. Я заліз в архів сайтів і знайшов перший зовнішній вигляд webdigest, коли він ще базувався на DLE.

Сайт на DLE

Спочатку я планував робити типу портал, але потім передумав і вирішив вести блог, тому сайт переселився з DLE на WordPress. Було це в серпні 2012 року … багато води стекло з тих пір.

До речі, якщо Ви забажаєте переглянути старі версії сайтів (своїх чи відомих ресурсів), переходьте в архів https://archive.org/web, вводьте адресу ресурсу і натискайте BROWSE HISTORY.

Вебархів

Потім собі обирайте збережені копії по місяцях, за роками і переглядайте архівні дані бажаних ресурсів. Деколи дуже цікаво подивитись, як виглядав той чи інший сайт роки зо 3 тому)).

Архів

Все друзі, буду закінчувати свою “пояснювальну”, я не пропадав, повертаюсь в стрій, адже дуже багато незавершених справ назбиралось – і курси, і книга, і ще одна задумка … роботи вистачає. Блог тепер буде оновлюватись в штатному режимі, як і завжди.

Бажаю Вам вдалого робочого тижня, позитивних емоцій та хорошого настрою.

Шануймося!

Нічого цікавогоТак собіНормальноДобреЧудово (Голосів: 1, середній: 5,00 з 5)
Loading...
Обговорення: 3 коментарі
  1. Nelia сказав:

    Доброго дня! Вітаю Вас з поверненням. 🙂 Ремонт–це класно! після ремонту перша втома минає і починається прилив сил. Бажаю вам натхнення і купи свіжої енерґії.

    Відповіcти
    1. Олег Волощук сказав:

      Дякую, Неля. Після фізичної праці так хочеться попрацювати мізками 🙂

      Відповіcти
      1. Nelia сказав:

        Ага, я так і подумала. 🙂 Чекатиму на ваші новинки 🙂

        Відповіcти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

© 2017 Блог Олега Волощука · Копіювання матеріалів сайту без дозволу заборонено
Авторство підтверджено Google