Відкрити меню

Що нам постійно заважає розпочати бажане?

Давайте поговоримо про те, чому одні люди, розпочинаючи певну справу, доводять її до кінця та досягяють результату, а інші навіть не зрушуються з мертвої точки. Хтось може забажати розпочати зараз полеміку на кшталт – не всім дано, хтось мусить бути і позаду, не всім вдається досягти наміченого, не всі можуть бути результативними і т.д. Друзі мої, все це така маячня, що просто слухати не хочеться. Абсолютно кожен з нас може та повинен (якщо є бажання, звичайно) досягти того, до чого прагне. Потрібна тільки одна маленька дрібниця – почати щось для цього робити.


А не розпочинаються дії з простої причини – лінь і її наслідки, далі ідуть різного роду “відмазки” – потрібно ж себе виправдати. І почісуючи пузо, людина робить криву міну на лиці і говорить: “В мене не вдається, це не моє…” Виникає одне просте питання: “Ну а що ти для цього зробив?” І в більшості випадків, в переважній більшості, виявляється, що АБСОЛЮТНО нічого!

Торкнусь я, безпосередньо, питання блогосфери та створення блогів, хоча принцип, який закладений в цій причині, застосовується до всіх сфер нашого життя.

Візьму за приклад декілька питань з листів дописувачів та спробую розібрати кожен з них. Найпоширеніший випадок, це коли людина пише щось на кшталт: “Ну все ти цікаво пишеш, але це не для мене. Я тільки подумаю, що потрібно писати статті, думки … я ж не письменник і не журналіст, що я буду викладати на блозі?”

Я завжди запитую наступне: “А взагалі бажання в тебе є? Ти хочеш створити свій блог?” Якщо чую “навіть не знаю, не впевнений..” діалог продовжувати немає змісту, але якщо людина дає ствердну відповідь – починаю її шпетити)).

Немає людини, яка б не змогла описати ту чи іншу ситуацію чи викласти думку на папері, хіба що вона розумово відстала (дай Боже таким людям здоров’я та благословення).  Всі ми вчились в школі та писали твори чи диктанти і тримати в руках ручку (в нашому випадку клавіатуру). І як можна говорити про те, що в мене не вийде, навіть не спробувавши нічого?

Є така категорія людей, які ловлять “кайф” від того, що можна на щось пожалітись та когось звинуватити. Ну всі кругом винні, лишень не вони. Винна школа, бо не навчила писати, винен роботодавець, бо платить мало, винні комунальники, бо часто відключають світло, винна держава, бо високі ціни послуги, винен інтернет-провайдер, бо нестабільна швидкість інтернету … таких причин я можу Вам розписати на декілька аркушів паперу, але не про це зараз.

Чому людина жаліється на всіх і вся? Тому що не хоче самостійно нічого робити. Не хоче змінювати оту свою нікчемну територію комфорту та спробувати щось нове. Звичайно, що найпростіше та найлегше знайти виправдання та звинуватити когось. Але, друзі мої, нікому це не цікаво)). Звинувачує людина когось – ну і що? Кому від цього гірше? Та тобі самому!

Тому виділимо першу причину – лінь та пошук виправдання своєї ліні.

Другий випадок. Також ідея з листа. “Та що я досягну… Подивись, які є блоги, по 2-3-5 тисяч відвідувачів на добу, куди мені…” Так, дійсно … можна сказати тільки одне – та куди тобі з такими думками…

Уявіть собі спортсмена, який виходить на старт, а потім розвертається і іде геть, бурмосячи собі під ніс  «…тут такі великі дяді, чемпіони … я не буду бігти, куди мені до них …». Він навіть не встиг спробувати, не встиг стартувати, а уже зливає свою мрію в унітаз. Жаль …

Ніхто і ніколи не ставав професіоналом з самого народження. Навіть багатотисячний та популярний блог починав колись з першої, кострубатої статті на кривому шаблоні. Ну не народжуються зірками, зрозумійте. І відкидати можливість на самому етапі народження – ну просто грішно. Навіть в писанні говорять “стукайте і Вам відкриють”. Ну а якщо не стукати … відповідно і не відкриють.

90% успіху (якщо не більше) залежить від впевненості в собі та поставленої цілі. Ну чому ти гірше інших? Хто тобі сказав? Викинь ці думки з голови, з таким вантажем лишень сидіти дома на дивані та дудлити пиво, та розпочинай щось робити! Адже мрія, любов та сім’я – це речі, за які треба боротись! Боротись, а не скиглити.

І навіть коли щось не вдалось чи не вийшло, перша думка повинна бути  “а що я зробив не так?”, а не “а я що казав, в мене не вийде…” Вірте в себе та пробуйте! І все у Вас буде супер!

Ще один випадок. Пише мені читач: “Я пробував, але коли розпочав вести блог, мені дружина (мама, дівчина, чоловік…) сказала, що все це дурниці та гранка, краще б я зайнявся чимось корисним. Я подумав і дійсно, ну коли ще мені вийде цей блог розкрутити та отримувати щось з нього … вона права…” – це, друзі мої, просто “повний вперед”.

Хоча це єдиний випадок, коли можна сказати, що дійсно тут вплинули зовнішні фактори. Людина без стійкої впевненості в своїх силах, та ще й “підігрів” дружиною … game over. Якщо Ви схильні підпадати під вплив когось зі сторони – то чому винити інших? Виніть самого себе! Якщо б Ви спробували переконати свою половину чи когось з рідних в тому, що це дійсно перспективне та варте уваги – тоді я б Вам аплодував, але якщо Ви покірно згодились – значить Ваша мрія Вам не потрібна. Винен хто – знову ж таки Ви.

Далі. Ще одна перепона – люди хочуть все і одразу. Скільки початківців зламались на цьому – ви собі не уявляєте. Так, блогінг, блогосфера, ведення блогу – все це цікаво, але тут потрібно працювати! Навіть не так, тут потрібно добряче гарувати. Тоді, через певний час, якщо Ви будете прикладати максимум зусиль та старання, почнете отримувати віддачу, віддачу і в моральному плані, і в матеріальному.

Люди, по своїй суті, всі різні. Різні в якому плані: хтось бере все наскоком та нахрапом, ламаючи списи та мечі))), інші детально аналізують та крок за кроком рухаються до поставленої мети, відповідно, комусь часу треба менше, а комусь більше. Але не важливо як та скільки, не важливий шлях – важливий результат! Та якщо ти знімаєш з себе обладунки тільки тому, що тобі важко – про який результат ми говоримо? Хто винен? Ну звичайно обладунки … вони ж важкі)).

Халяви немає, запам’ятайте собі це раз і назавжди! Якщо Ви бажаєте щось отримати – Ви повинні щось віддати. По іншому не буває. Бажаєте мати результат – працюйте, не бажаєте – скигліть і далі.

Світ навколо нас побудований на гармонії та рівновазі. Якщо Ви нічого та ніколи не віддаєте – до Вас нічого і не повернеться! Не треба думати, що блогінг – це сидиш собі та клацаєш кнопочками. Це не так. Блогосфера така ж праця, як і інші галузі життєдіяльності. Подекуди, можливо, ще важча. Надзвичайно багато сил, часу та енергії витрачає людина, яка дійсно рухається до своєї мети.

Але якщо Ви вкладете себе, свою душу та любов у свій блог – повірте, до Вас все повернеться в 10-ти кратному розмірі, а то і в 100 кратному. Я буду періодично висвітлювати ось такі перепони та «проблеми» і будемо з Вами розбирати причини, які заважають нам досягти мети. Так, саме нам, тому що і я не без гріха, але стараюсь перебороти в собі все те, що мені заважає бути ефективним та результативним, сподіваюсь, що це мені вдається)).

Маю велику надію, що нікого цим постом я не образив – тут немає особистостей, тільки абстрактні персонажі та змодельовані ситуації. Але це ті причини, які заважають початківцям не те що досягти мети, але й, дуже часто, просто зрушити з місця.

Коментуйте, критикуйте, дискутуйте – буду радий)).

Також, хочу нагадати про наш Новорічний конкурсось тут деталі. Залишилось всього 12 днів – поспішайте.

Нічого цікавогоТак собіНормальноДобреЧудово (Голосів: 1, середній: 5,00 з 5)
Loading...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

© 2017 Блог Олега Волощука · Копіювання матеріалів сайту без дозволу заборонено
Авторство підтверджено Google