Пройшовся сьогодні соціальною мережею Однокласники і просто сів на стілець від того, яку музику слухає сучасна молодь. Та і не тільки молодь – переважна більшість людей віком від 20 до 45 років надає перевагу тому, що і музикою важко назвати. До 20 років я навіть не розглядаю, так як то ще юні та зелені, забиті рекламою та модою дітки, які і (вибачте на слові) сходити на горщик без мами та тата не можуть. Але дорослі, які виросли та виховувались в українських родинах, які зростали в українському середовищі та вбирали з молоком матері культуру, гвалтують свої вуха блатним шансоном (де парєнь в кєпкє і зуб залатой), московськими попсовими проектами та пирскають слиною на засиліконених виконавиць-ляльок.
Чи то смак атрофувався, чи то еволюція в музиці настільки пішла вперед або просто я ніц не розумію, та назвати музичним хітом пісні на кшталт “Шьопкі”, “Ну где же ручки”, “А я девченка из Ростова на Дону” і тому подібне – просто язик не повертається. Музика повинна надихати, викликати позитивні емоції, очищати, піднімати настрій … а що таке позитивне може відчути людина під час прослуховування “Наташка-черепашка”? Куди ми котимось …
Я більш ніж впевнений, що коли запитати в сучасної молоді, наприклад, чи знають вони хто така Квітка Цісик, більшість просто знизає плечима або вихлюпне 50% свого словникового запасу в одній фразі “Нє, не знаємо, то не кульно.” Різні ді-джеї, які своїми “композиціями” рвуть нічні клуби, сучасна електронна музика, клоуни на кшталт Вєрки Сердючки та Дзідзьо – все це настільки забиває мозок та впливає на психіку і підсвідомість дітей, що вони просто перестають розуміти істинну красу музики, професійного виконання, сильного голосу …
Особисто я не люблю популярну музику, але чудово розумію, що і важку музику також сприймають не всі. Та навіть в поп-музиці є достойні виконавці та є що слухати! Лама, Океан Ельзи, Друга Ріка, Скрябін, ВВ, С.К.А.Й та інші … Що кайфового можна отримати від завивання безголосих “зірок”, популярність яких роздута фонограмою та коштами продюсерів? Та і взагалі, складається таке враження, що завдання сучасних “зірок” сцени не в тому, щоб видавати нові та нові хіти, а в роздуванні скандалів, сварок, образ, різного чорного піару, тобто все, окрім мистецтва (якщо це можна так назвати).
Куди поділись справжні майстри слова та музики? Куди поділись справжні таланти? Все це пішло в такий собі underground, тому що на сучасній сцені таланти не потрібні, тут потрібні гарні форми, гроші та дебільна поведінка.
Я не говорю про те, що поп це погано, реп – ще гірше, а от рок – це класно, ні. В кожному напрямку музики є свої зірки та свої таланти, кожен стиль має право на існування і я з величезним задоволенням слухаю Тартак чи гарну пісню популярного виконавця, та коли спів перетворюється на відверте мекання, або ще гірше – якесь чудо, на кшталт Звєрєва, починає співати і заявляє, що він зірка – спрацьовує блювотний рефлекс.
Цікаво, співали б сучасні “поп-діви” та “поп-королі” за ті копійчані гонорари, які колись отримували музиканти в часи СРСР? Гадаю, що ні одна “звізда” і не думала б за кар’єру на сцені при таких умовах. Гроші диктують моду, хто більше заплатив – того більше крутять, розкручують по радіо та телебаченню і “воно” стає зіркою.
Вічна пам’ять та шана справжнім зіркам та талантам співу і музики – Квітці Цісик, Назарію Яремчуку, Володимиру Івасюку, людям, які не скандалом та гламурними витівками заслужили народну шану, а тим, як вони співали, от де дійсно Народні артисти з великої літери.
Звичайно, що час та вподобання диктують свої правила та течії, але відвертий непотріб ним і залишається за будь-яких обставин. Слухайте хорошу музику, талановитих виконавців, а всілякі “звізди” – то не для слабких вух )). І правильно вчинила Ірина Фаріон, з легкої руки якої у львівських маршрутках заборонили слухати “блатняк”.
